• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Патріотичне виховання

Нормативно-правове забезпечення




Доручення Голови Київської обласної державної адміністрації "Про вдосконалення роботи з патріотичного виховання в навчальних закладах області"

Наказ Департаменту освіти і науки КОДА від 13.12.2013 № 405 "Про вдосконалення роботи з патріотичного виховання в навчальних закладах області"

Наказ МОН України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ від 21.10.2013 № 1453/716/997 "Про Програму патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України та План заходів Естафети Перемоги на 2013-2015 роки"

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2011 N 199-р "Про заходи з увічнення пам'яті про події Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та її учасників на 2011-2015 роки"

Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, МОН України, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України від 27.10.2009 №754/981/538/49 "Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді"

Методичні рекомендації щодо проведення в навчальних закладах заходів, приурочених Дню Соборності та Свободи України

Методичні рекомендації щодо громадянської освіти та виховання в навчальних закладах

Методичні рекомендації

щодо проведення в навчальних закладах заходів, приурочених

Дню Соборності та Свободи України

Т.О.Гребенчук,

методист навчально-методичного кабінету

історії та правознавства КОІПОПК

День соборності України – свято, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося у 1919 році.

Ці вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної України та утвердження національної ідеї. Отож, зрозуміло, чому однією з перших акцій, до яких вдалися патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР, а саме, 21 січня 1990 року став «живий ланцюг» між Києвом і Львовом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної держави України.

Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року. Свято встановлено «…враховуючи політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки та утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року №42/99. День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави в єдності українських земель. А поразка УНР нагадують сьогоднішньому українському суспільству про його роль у формуванні якісної і вольової політичної еліти, здатної гідно відповідати на геополітичні виклики, які стоять перед сучасною Україною.

З метою відзначення Дня Соборності та Свободи України, забезпечення національної єдності та громадянської злагоди у загальноосвітніх навчальних закладах області рекомендуємо провести:

тематичні наукові конференції, "круглі столи", тематичні вечори, уроки історії, виховні години "День соборності України – символ національного єднання українського народу", "Соборна незалежна Україна", "Ланцюг історії не перерветься", "Великий день єднання", диспут "Чи є «Соборність» актуальною проблемою сьогоднішньої України?";

екскурсії до краєзнавчих музеїв області, в експозиціях яких є матеріали про національно-визвольні змагання початку ХХ століття в Україні;

конкурс історичних нарисів серед учнів 11-х класів на тему: "Злука" українських земель 1919 р. та їх "возз’єднання" 1939 р.: події, факти, персоналії";

літературні читання у гуртках художнього слова, літературних та театральних студіях; організувати:

постійно діючі експозиції, виставки, що ілюструють події національно-визвольних змагань українського народу, участь у них видатних діячів Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки;

підготовку до відзначення ювілейних річниць від дня народження видатних діячів Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки;

наукові дослідження учнів – членів обласного територіального відділення Малої академії наук України з даної проблеми.

Під час проведення рекомендованих заходів пропонуємо використати наступні методичні матеріали.

Акт возз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося у 1919 році. належить до тих небагатьох найвизначніших в історії нашого народу звершень, повністю перекреслити значення яких виявився безсилим будь-який подальший негативний розвиток подій. Він не лише значно сприяв розвитку національної свідомості українців, формуванню української політичної нації, її консолідації, а й перетворився на реальний фактор політичної боротьби всіх поколінь українських патріотів за суверенну соборну Українську державу - до її відродження й сучасної розбудови включно. І хоча соборність виявилась тоді незавершеною, день 22 січня 1919 р. назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності.

Ідея соборності стала загальнонаціональною мрією, невід’ємною частиною всіх українських визвольних програм наступного періоду. Величезні жертви, віддані на олтар волі і незалежності, навчили українських патріотів всюди, куди б не закинула їх доля, бачити в своїх мріях і боротися за єдину соборну, вільну і незалежну Україну.

Слово соборність включає у себе єдність, і згуртованість. У слові "соборність" ми чуємо слово "собор". Ще великий український класик Олесь Гончар закликав: "Бережіть собори душ наших!".

Поняття "соборність" з’явилось у нашому науковому й політичному лексиконі порівняно недавно. Вона не є явищем лише суто українським. Це загальна, органічна ознака будь-якої нації - неодмінна умова її розвитку й процвітання. Вона означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної національної держави.

День Соборності об’єднує всю Україну – Київ і Львів, Севастополь і Ужгород, Донецьк і Полтаву, Харків і Луцьк, сотні міст, мільйони людей – усі українські землі і береги. Якщо ми хочемо, якщо ми віримо у сильну Україну, почуття соборності повинне стати часткою нашого життя і нашого серця. Це – основа національного життя України і опора української політичної нації.

Під час проведення виховних справ варто звернутись до розгляду і обговорення з учнями таких питань:

- На якому етапі розвитку і чому перед українським народом постала проблема "соборності" її земель?

- Чому українському народу довгий час не вдавалось здійснити ідею "соборності"?

- Яким був вплив на подальшу історію українського державотворення Акту Злуки 22 січня 1919 р.?

- ХХ століття стало основним періодом єднання українських земель. Як воно проходило і хто, на Вашу думку, відіграв вирішальну роль в цьому процесі?

- Чи можна стверджувати, що єдина Україна є великою мірою витвором пакту Ріббентропа‑Молотова?

- Чому, на Вашу думку, на сучасному етапі виникла ідея федеративного устрою України, наскільки вона правомірна та актуальна?

- Чи відомі вам відображення ідеї Соборності України у фольклорі чи художніх творах? Яких саме?

Готуючись до проведення уроків та виховних справ, можна використати таку історичну інформацію.

Соборність України – одна з важливих тем історії України. Для українського народу, віками позбавленого своєї власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була особливо болючою і неймовірно складною. Тривале територіальне, політичне, ідейне й культурне роз’єднання українців не вдалося подолати навіть за нинішніх умов власного державотворення. Це насущне завдання ще належить розв’язати.

Українська соборницька ідея базується на міцних історичних, правових і теоретичних засадах. Незважаючи на численні лиха й труднощі, що випали на долю нашого народу, ідея всеукраїнської єдності, соборності України ніколи не полишала його, її витоки беруть початок з періоду Київської Русі, Галицько-Волинської держави, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини. Згадаймо хоча б, як наполегливо добивався Б. Хмельницький розширення території української козацької держави "по Львів, Холм і Галич".

Ідея єдності нашої держави була однією з найзаповітніших мрій українців протягом багатьох сторіч. Її обґрунтували у своїх працях визначні мислителі та діячі: члени Кирило-Мефодіївського братства (до нього належав і Тарас Шевченка), "Руської трійці" на чолі з Маркіяном Шашкевичем у Галичині, видатні українські вчені Михайло Драгоманов, Іван Франко, Михайло Грушевський. Саме вони висунули завдання – об’єднати всі етнічні українські землі в єдину державу.

Ця ідея здійснилася лише на початку двадцятого століття. 22 січня 1918 року Центральна Рада, Уряд якої очолював Володимир Винниченко, проголосила четвертий Універсал, за яким однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу". Восени 1918 року, після розпаду Австро-Угорської імперії, утворилась Західноукраїнська Народна Республіка з центром у Львові. Від самого початку виникнення ЗУНР прагнула з'єднатися з УНР. 1 грудня 1918 р. у Фастові між ЗУНР і УНР було підписано Передвступний договір про злуку обох держав.

Згідно з планом Директорії, Конгрес (найвищий орган законодавчої влади УНР до скликання Установчих зборів) мав зійтися в Києві на Йорданське свято, 19 січня, яке у 1919 році припадало на неділю. Проте значна частина делегатів, обраних у містах та повітах, з огляду на транспортні труднощі, війну з совєцькою Росією та інтервенцію військ Антанти у чорноморських портах не встигала до цього терміну, щоб ратифікувати "Передвступний договір".

22 січня 1919 року на площі перед Святою Софією, до формальної ратифікації цього договору Конгресом Трудового народу України, який розпочав свою роботу ввечері в будинку міської опери в Києві, було проголошено: "Від нині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західно-Українська Народня Республіка (Галичина, Закарпаття й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Від нині є єдина, незалежна Українська Народня Республіка...".

Остаточна ратифікація Акту Злуки планувалася на засіданні Установчих зборів (українського парламенту), які, на жаль, так і не були скликані. На той час УНР припинила своє існування. Вже через два тижні після проголошення Акту Злуки Уряд України змушений був залишити Київ, а трохи пізніше і територію України.

Українська Національна Рада (тимчасовий найвищий законодавчий орган ЗУНР) ратифікувала цей договір у Станіславові 3 січня 1919 року – тобто ще перед Різдвяними святами. Проте, галичани так і не побачили тоді реальних результатів об’єднання з УНР. Директорія так і не оголосила війну Польщі, хоч тримала над Бугом значні військові сили. А зі Сходу в Західну Область УНР напливали, втікаючи від більшовиків, політики-іммігранти лівого спрямування, переважно есери та соціал-демократи, що агітували проти "галицьких реакціонерів" та закликали до "поглиблення революції". Щоправда, переважно галичани на таку агітацію не реагували, однак знаходилися окремі сили, які воліли б усунути від влади уряд націонал-демократів та радикалів.

У результаті тодішня злука закінчилася відмовою Директорії УНР від Галичини та Західної Волині на користь Польщі, яка встановила на Збручі "санітарний кордон" проти більшовицької Росії.

Реально більшість українських земель було об’єднано в межах однієї держави у 1939-1945 роках сталінським режимом. За це довелося заплатити життями мільйонів українців, що загинули у Другій світовій війні та від репресій.

Таким чином, можна констатувати, що потенціал, закладений в Акті Злуки, так і не був до кінця реалізований. Цьому перешкодив ряд обставин, як внутрішніх, так і зовнішніх. ЗУНР впала під натиском польських військ, а територію УНР захопили війська Росії. Тоді позначилися істотні розходження історичного, правового, соціально-політичного, культурно-побутового, релігійного характеру, що виникли внаслідок роз’єднання Сходу та Заходу України. Об’єднання України не змогло примирити між собою різні політичні партії, стосунки між якими нерідко здобували характер відкритої ворожнечі. Крім того, незалежна Українська держава зазнавала утиску не тільки з боку агресивних сусідів (Росії, Польщі, Румунії), а й країн Антанти, що на свій лад перекроювали карту Європи, незважаючи на Україну.

Проте об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українського народу. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став "живий ланцюг" між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Ще раз наповнилося конкретним змістом поняття зв’язку поколінь. Менш як за два роки потому Україна справді стала незалежною.

У проведенні уроків і заходів можна використати такі документальні матеріали і завдання:

З поеми Івана Франка "Мойсей"

Та прийде час, i ти огнистим видом

засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі,

I глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті i по своїм полі.

***

Встане славна мати-Україна,

Щаслива і вільна,

Від Кубані аж до Сяна-річки

Одна нероздільна.

Щезнуть межі, що помежували,

Чужі між собою,

Згорне мати до себе всі діти

Теплою рукою.

Єднаймося, братаймося

В товариство чесне,

Най братерством, щирими трудами

Вкраїна вокресне!

Запитання для обговорення:

Про що мріє автор? Про які його переконання свідчать уривки? Поясніть свої думки на прикладах тексту твору. Як він ставиться до ідеї соборності України? Чому ви так думаєте?

З книги М. Грушевського "Галичина і Україна"

Следует помнить, что российская Украина, также как и Галичина, только еще в большей мере не составляет вполне однородного комплекса. И здесь благодаря историческим и иным обстоятельствам мы видим весьма значительные отличия в жизни, в языке во всевозможных отношениях между правобережной (правобічною) и левобережной (лівобічною) Украиной, между хлеборобской Херсонщиной и фабричной Екатеринославщиной или казацкой Кубанью. Сойти со всеукраинского состояния, идти дальше той же дорогой, какой отмежовывают теперь "галичанщину" от "украинщины", играть на дудке провинциализмов, было бы большой тактической ошибкой. Национальная тактика предписывает органичной работой приводить к общему знаменателю всё богатство украинских диалектов и всю разнородность украинской жизни… Люди, которым не нужно более сильное развитие украинства хватаются за эти отличия, созданные на нашем национальном теле чуждыми влияниями и внешними обстоятельствами и понятие целостной (одноцільної) украинской территории и её автономии подменяют понятием края, области, и из украинской территории выкраивают областные автономии. Но в интересах украинского национального развития на настоящей стадии лежит собственно концентрация всех национальных сил, а для этого — всех частей украинской территории. Нужно развивать в них чувства единства, солидарности, близости, а не раздувать (роздмухувати) отличия, которые их разделяют и которые при таком раздувании могут привести к полному отсоединению, культурного и национального, разных частей украинской земли...

Запитання для обговорення:

Які думки висловлює автор відносно єдності України? До чого він закликає? Чи погоджуєтесь ви з ним, чому?

Звернення Директорії Української Народної республіки від 22 січня 1919р.

Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ Український про велику подію в історії нашої землі української.

3-го січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки, як виразник волі українців бувшої Австро-Угорської імперії і як найвищий їх законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української Народної Республіки – в одноцільну, суверенну Народну Республіку.

Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти і здійснити на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народної Республіки від 3-го січня 1919 року.

...Однині народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднаними дружними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.

22 січня 1919 року, у м. Києві.

Голова Директорії: Володимир Винниченко.

Члени: Симон Петлюра, Андрій Макаренко, Панас Андрієвський, Федір Швець

Запитання для обговорення:

Ким виданий документ? Що саме він проголошує? У чому ви бачите його значення? Щоб ви додали до його змісту, якби брали участь у його підготовці

З книги Левка Лукасевича "На схилку віку"

"Стоїть морозний день, дерева вкриті інеєм. З самого ранку місто має святковий вигляд. Скрізь національні прапори і транспаранти. На балконах будинків розвішано килими й полотна з яскравими українськими малюнками. Особливо гарно удекоровано Софійську площу та сусідні вулиці. З-поміж них вирізняються будинок, де міститься центральна контора телеграфу, та дім Київського губернського земства. Тут на балконах портрети і погруддя Тараса Шевченка, прибрані національними стрічками, і також прапори. На Тріумфальній арці при вході з Володимирської вулиці на Софійську площу старовинні герби Східної України і Галичини. По всьому майдані на стовпах герби чи не всіх українських губерній і плакати.

Об одинадцятій ранку під звуки музики почали йти сюди українські піхотні частини, артилерія та самострільні команди, котрі стали шпалерами з усіх чотирьох боків площі. За військом рушили люди, зібралася велика кількість народу, заповнила всю площу й сусідні вулиці. Чимало з присутніх забралися на дерева, щоб звідти краще побачити дійство"…

А це інша нотатка: "Розміщенням делегацій по місцях та всім церемоніалом свята завідував артист Микола Садовський. Незабаром поперед війська стали нові шеренги з учнів, котрі в супроводі вчителів прийшли з національними прапорами і плакатами. З численних делегацій, що прибули на урочистості, першими з’явилися службовці залізниць з великим транспарантом, на якому було написано: "Слава українським Героям!" Опісля надійшли делегації від міністерств та інших установ, були хресні ходи з усіх київських церков"…

Ще один запис: "О дванадцятій під урочисті звуки дзвонів з Мазепинської дзвіниці й інших церков та гук гармат з Печерська із Софійського собору виходить на площу і стає навколо збудованого там аналою духовенство з хоругвами. У церковній процесії архієпископ катеринославський Агапіт і єпископи мінський Георгій, вінницький Амвросій, черкаський Назарій, канівський Василь, уманський Дмитрій. У тиші, що запала на якусь хвилину, здалеку почулися поклики «Слава!» на честь членів Директорії, котрі під’їжджали на автомобілях.

Військовий оркестр грає Національний Гімн. Настає найурочистіший момент свята. Акт Соборності розпочав своїм привітанням представник Української Національної Ради, голова галицької делегації Лев Бачинський, а Лонгин Цегельский зачитав заяву Президії Української Національної Ради і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об’єднатися в одну Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками.

Промовляв голова Директорії Володимир Винниченко, а професор Федір Швець виголосив текст Універсалу Соборності. Після цього архієпископ Агапіт відслужив з духовенством молебен у намірах українського народу й Української держави. Відбувся військовий парад... Наступного дня почав роботу Трудовий Конгрес. Першим на порядку денному було прийняття Акту Соборності, і на знак цілковитої згоди депутати повставали з місць, аплодуючи".

Запитання для обговорення:

Які верстви населення були присутні на площі? Як відбулось оголошення документу? Як автор показує ставлення до цієї події її учасників?

З інтерв’ю С. Кульчицького, заступника директора Інституту історії України НАНУ, доктора історичних наук

Кореспондент:Спробуємо уявити собі, що думали ті, хто стояв морозного 22 січня 1919 року на Софіївській площі...

С. Кульчицький: На ній зібралися переважно кияни. Дістатися до столиці було важко. На залізницях бракувало вугілля. Прибула делегація ЗУНР у складі 36 осіб. Більше ніхто не зміг приїхати. А яким був тодішній Київ? Під час революції 1917 року тут осіла частина люду з провінції — Українська революція відбувалася фактично у столиці. Та загалом Київ був чиновницьким губернським містом, центром генерал-губернаторства, російськомовним. Мабуть, ще більшою мірою, ніж зараз.

Кореспондент: Це важко уявити...

С. Кульчицький: Але ж це факт. Переважну більшість населення Києва становили росіяни, євреї, поляки. Тут постійно мешкало 10 відсотків поміщиків Правобережної України, головним чином поляків. Українці були в меншості. Тож ті, хто зібрався 22 січня 1919 року на Софіївській площі, прийшли, щоб не прогавити подію. Навряд чи визвольним змагання співчували усі верстви населення.

Загалом трагедія України полягає в тому, що люди, які мешкали в російськомовних містах, не ставилися з симпатією до національної справи. Які партії були тоді наймасовішими в Україні? Кадети, меншовики (тобто російські соціал-демократи). Українських соціал-демократів взагалі було дуже мало. Українських есерів на всю країну налічувалося максимум 75 тисяч. Не думаю, що тодішні кияни розцінювали Злуку як епохальну подію.

Кореспондент:Виходить, ніякого національного піднесення на тому майдані не було?

С. Кульчицький:Гадаю, що ні. Національне піднесення охопило багатьох українців, та більшою мірою — у провінції. Там була надія, що об'єднуються дві України, що істотно розширюються її кордони, а населення держави збільшується приблизно до 35 мільйонів.

Запитання для обговорення:

Які верстви населення, на думку історика, були присутні на площі? Як описує С. Кульчицький ставлення до цієї події її учасників? Чим він це пояснює? Чи погоджуєтесь ви з ним? Хто, на вашу думку, описує події більш достовірно: С. Кульчицький чи Л. Лукасевич?

Додаток до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

від 09.08.2012 № 1/9-557

Методичні рекомендації

щодо громадянської освіти та виховання в навчальних закладах

У 2012-2013 навчальному році вивчення елективних курсів з громадянської освіти для учнів загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за такими програмами:

Для учнів 9(10) класу - курс «Ми - громадяни України» підготовлений за підтримки Міністерства освіти і науки України, Центру Мершона Університету штату Огайо (США) та Центру громадянської освіти (Польща) в рамках проекту «Освіта для демократії в Україні» авторським колективом педагогів - членів Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба». Програма курсу та навчально-методичний комплекс «Ми - громадяни України» рекомендована Міністерством освіти і науки України (листи МОН № 1/11-2817, № 1/11-2816 від 20.06.2001).

Для учнів 7(8) класу - навчальний курс «Вчимося бути громадянами» створений авторським колективом педагогів - членів Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба» та рекомендований Міністерством освіти і науки України (лист МОН № 1/11-7680 від 26.12.2005). Курс носить пропедевтичний характер і ставить на меті виховувати сучасного громадянина-патріота Української держави, готувати учнівську молодь до виконання ролі активних громадян, ознайомити її з громадянськими навичками і цінностями, необхідними для ефективної участі у житті громади. Всі програми розміщені на офіційному сайті Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба» http://www.novadoba.org.ua/.

Для учнів 11 класу - курс за вибором«Громадянська освіта: основи демократії» (авт. Бакка Т. В., Ладиченко Т. В., Марголіна Л. В., Рябов С. Г.), який не лише забезпечує певний обсяг знань, а й сприяє виробленню в учнів компетентності, необхідної для повноцінного життя в демократичному суспільстві. Програма рекомендована Міністерством освіти і науки України (лист МОН № 1/11-1652 від 12.03.2010).

При вивченні правознавчих дисциплін, інших навчальних дисциплін соціально-гуманітарного циклу у вищих навчальних закладах розкриваються зміст і значення міжнародних та вітчизняних актів, які сприяють побудові та розвитку громадянського суспільства, зокрема: Декларації прав людини, Законів України «Про об’єднання громадян», «Про соціальний діалог в Україні», «Про місцеве самоврядування», «Про інформацію», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Про доступ до публічної інформації», «Про безоплатну судову допомогу» тощо.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» «зміст вищої освіти - обумовлений цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва».

Впровадження в педагогічну практику навчання студентів та підвищення кваліфікації викладачів програми «Медіаосвіта (медіаграмотність)» (лист Інституту інноваційних технологій та змісту освіти від 20.05.2011 № 1.4/18-1626) сприятиме отриманню ними знань та умінь протистояти маніпулятивним технологіям мас-медіа, викривленню картини світу, негативному висвітленню соціальних тенденцій, що підвищить їх медіа компетентність – важливого фактора культурного і духовного зростання особистості людини в умовах відкритого громадянського суспільства.

Крім того, наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 № 1243 затверджено «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», які мають програмний характер і розраховані на весь період виховної діяльності з учнями конкретного класу з урахуванням вікових, індивідуальних та психолого-педагогічних особливостей учнів (для роботи з учнями 1-4, 5-9 та 10-11 класів). Метою «Основних орієнтирів виховання» є створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських та загальнолюдських цінностей. Відповідно зміст виховної діяльності складається із таких ключових ліній: ціннісне ставлення до себе, сім’ї, родини, людей, до праці, природи, культури і мистецтва, до суспільства і держави.

Виховання громадянина – це процес, який сприяє формуванню комплексу таких особистісних якостей і рис характеру, як патріотична свідомість, відповідальність і мужність, готовність працювати на благо Батьківщини, захищати та зміцнювати її міжнародний авторитет; повага до культури, звичаїв і традицій національних спільнот в Україні, висока культура міжнаціонального спілкування.

Відповідно до Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2009 № 41, педагогічними колективами навчальних закладів має проводитися робота, спрямована на формування соціальної активності та громадянської самосвідомості молоді через розвиток органів учнівського самоврядування, яке має діяти на основі демократичних цінностей.

У сучасній школі поширена практика створення і функціонування різноманітних учнівських громадських структур: органи учнівського самоврядування, профільні самодіяльні об'єднання, тимчасові об'єднання для підготовки і проведення суспільно корисних заходів та ін. Найперспективнішим виглядає функціонування в загальноосвітніх закладах самобутніх учнівських громадських організацій (зі статутом, програмами діяльності, фіксованим членством тощо) як органічної складової соціально-виховної роботи школи. Роль і місце такої організації в школі, її авторитет серед учнів, педагогів, батьків - важливі показники ефективності і результативності виховної системи загальноосвітнього закладу. Створення учнівської організації у школі є основою міжвікового конструктивного спілкування, соціальної адаптації, творчого розвитку учнів. Як правило, ініціюють створення учнівських організацій у школах дорослі - вчителі, соціальні педагоги, керівники, рідше - самі учні, їхні батьки. Педагоги-ініціатори добровільно стають кураторами, керівниками, лідерами дитячих об'єднань, їх активними учасниками. Саме ця група педагогів і дитячий актив, об'єднані в добровільні співтовариства, часто є генераторами нових ідей, реалізація яких може стати початковим етапом оформлення виховної системи або імпульсом до її розвитку.

Київську міську раду старшокласників (КМРС) було утворено 1998 року як керівний орган учнівського самоврядування столиці. Щорічні конференції та семінари, зустрічі представників «трикутника» з керівниками районної, міської та державної влади, виїзні навчально-оздоровчі збори, створення Всеукраїнської ради старшокласників, Учнівської ліги України та Всеукраїнської школи управлін­ської майстерності – все це результат діяльності Учнівської ліги Києва (УЛК) на чолі з КМРС.

З метою поширення демократичних засад у діяльності професійно-технічних навчальних закладів, посилення соціальної відповідальності, підвищення політичної культури, подолання явищ соціальної пасивності створюються умови для розвитку рад учнівського самоврядування. Участь в учнівському самоврядуванні – це можливість залучення учнівської молоді до радикальних перетворень, що відбуваються у сучасному суспільстві.

Слід відмітити активність органів учнівського врядування професійно-технічних навчальних закладів, діяльність яких координують 27 обласних (міських) рад та центральний орган врядування професійно-технічних навчальних закладів - Всеукраїнська Рада. За сприяння Міністерства систематично організовуються її засідання, на яких проходить обмін досвідом лідерів, їх навчання, спілкування, що сприяє підвищенню соціальної активності, вихованню духовності та культури, розвитку демократичних форм взаємодії учасників навчально-виховного процесу. Зокрема, радами учнівського врядування професійно-технічних навчальних закладів організовано роботу «правових центрів» (Одеська область), ініційовано та проведено акції «Поміняй цигарку на цукерку» (Запорізька область), «Училище - наш дім» і «Посадимо квітку» (Івано-Франківська область).

Таким чином, найкращий спосіб пізнання демократії це набуття власного діяльнісного досвіду щодо неї. Здобуття старшокласниками навичок відстоювання власної громадянської позиції, програвання моделі соціально-економічної взаємодії людей, надання досвіду політичних дискусій, особистої участі в соціально-вагомій діяльності, взаємодії з соціальними інституціями, державними закладами та іншими формами соціальної практики, перші кроки по формуванню моделі громадянського суспільства на рівні гуртка, закладу - найбільш цінний практичний результат соціально-педагогічної технології, який є основою формування громадянської відповідальності в суспільстві.

Але слід враховувати, що згідно із ст. 17 Закону України «Про загальну середню освіту»: «У загальноосвітніх навчальних закладах забороняється утворення і діяльність організаційних структур політичних партій, а також релігійних організацій і воєнізованих формувань. Примусове залучення учнів (вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів до вступу в будь-які об'єднання громадян, релігійні організації і воєнізовані формування забороняється.» 

Загальноосвітній навчальний заклад залишається головною інституцією, перед якою стоять завдання:

розроблення й активне функціонування системи позаурочної виховної діяльності та методики, які забезпечують ефективність громадянського виховання учнів;

створення реальних умов, що впливають на підвищення ефективності виховного процесу з формування громадянської спрямованості особистості;

розроблення та впровадження особистісно зорієнтованих технологій формування громадянської спрямованості старшокласників.

особливості організації виховного процесу з формування громадянської спрямованості старшокласників та визначення критеріїв, показників і рівнів її сформованості;

розроблення та впровадження системи виховних методів і методик, що сприяють активізації формування громадянської спрямованості старшокласників;

виховання особистості, яка поважає і дотримується норм і правил співжиття, прийнятих у нашому суспільстві, традицій своїх співвітчизників, тобто певний тип соціально зумовленої поведінки.

Активну взаємодію учня з учителем та учнів між собою, самостійне і спільне прийняття рішень, що має бути вирішальною передумовою їх громадянської активності в майбутньому, варто використовувати такі форми роботи, як: «круглі столи», турніри ораторів, презентації-захисти, тематичні діалоги, дискусії, диспути, конкурси творчих робіт, ділові ігри, мозкові штурми, брифінги,телефон довіри, складання індивідуальних програм саморозвитку, зустрічі з громадськими діячами, залучення дітей та молоді до участі в значущих проектах, акціях, програмах, форумах, фестивалях, інтелектуально-пізнавальних ігор з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, дистанційного спілкування, мережі Інтернет із зазначеної тематики.

Ініціювання громадських обговорень та консультацій щодо проектів програмних документів, стратегічних рішень, які пропонуються адміністрацією вищих навчальних закладів, інформування викладацького і студентського колективів про результати діяльності і ефективність прийнятих рішень сприятиме формуванню активної громадянської позиції учасників навчально-виховного процесу.

Громадянська освіта і виховання покликані формувати в особистості когнітивні та поведінкові норми, що включають у себе вміння міркувати, аналізувати, ставити запитання, шукати власні висновки, брати участь у громадському житті, здатність орієнтуватися і адаптуватися в нових соціальних умовах, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо.

Інформацію про проведення заходів рекомендуємо розміщувати на шпальтах освітянських видань.

Зі статті українського журналіста Ігоря Мельника "Легенда Соборної України. Мрія"

Відзначаючи День Соборності України, оглядаючи величні і драматичні події, в яких спалахнула яскрава зірка всеукраїнського єднання, слід зробити певні узагальнення для сьогодення. Адже виразність аналогій та історичних паралелей, схожість проблем державного будівництва спонукають до роздумів над досвідом української національно-демократичної революції, включаючи і його негативний сегмент.

Хоча завжди залишається мрія про велику державу "від Сяну до Дону". Час від часу здається, що з’являється шанс її реалізувати. Ще трохи, ще кілька років потерпіти... і прийде нами керувати "з новим і праведним законом" мудрий, енергійний наддніпрянець із душею свідомого галичанина.

Але сподіватися і чекати – замало. Спробуймо нарешті щось зробити, щоби хоч на кілька кроків наблизитися до реалізації цієї гарної легенди. Адже задля неї варто жити – і нарешті почати перемагати!

Запитання для обговорення:

Як оцінює День Соборності автор? Над чим він закликає нас міркувати? Про мрії він розповідає? До чого закликає? Чи погоджуєтесь ви з його думкою?

З книги російського вченого А. Малигіна "Україна: соборність і регіоналізм"

По поводу "территориального единства" Украинского государства высказываются обычно два полярных мнения. Одно состоит в том, что различия между регионами Украины не следует слишком преувеличивать и государство в целом движется к большей унитаризации, другое — в том, что региональные различия субстанциональны для Украины и ее ждет неизбежная федерализация и даже распад. …Это обстоятельство доказывает по крайней мере то, что территориально-политические проблемы современной Украины чрезвычайно сложны и противоречивы и требуют вдумчивого изучения. Они касаются не только сложных отношений между западом и востоком государства — последние выступают скорее в качестве воплощения более сложного комплекса проблем.

Запитання для обговорення:

Які думки висловлюються відносно територіальної єдності України? Чи погоджуєтесь ви з ними, чому? Як оцінює їх автор?

КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з молоддю та модернізації навчально-виховного процесу.

Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

Головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної, за змістом, життєвої позиції. ...

ВІДЗНАЧЕННЯ СВЯТ І ПОДІЙ

9 листопада - День української писемності

9 травня - День ПЕРЕМОГИ

Вітання ветеранів

Методичні рекомендації щодо проведення уроку-пам'яті

Програма "Невідомий солдат"

друга неділя травня - День МАТЕРІ

Інформаційний матеріал

привітання з днем матері

27 березня - Міжнародний день театру

Інформаційний матеріал

21 березня - Всесвітній день поезії

Інформаційний матеріал

9 березня - День народження Тараса Григоровича Шевченка

Біографія Т.Г. Шевченка

Тарас Шевченко (презентація)

Автопортрети Шевченка (презентація)

Спомини про Т.Г.Шевченка

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

Міжнародний день рідної мови

День підтримки мовного і культурного різноманіття

29 січня - Річниця бою під Крутами

Пам'яті героїв Крут

Бій під Крутами www.kruty.org.ua

22 січня - День Соборності України

Інформаційна хвилинка

Інформаційний матеріал до Дня Соборності України

/Files/images/20-19-2-1000x1000.png

Пам’ятка молодого громадянина України

1. Де б ти не був, з ким би ти не зустрічався, щоб не робив – пам’ятай, що ти вільний громадянин вільної держави України. Для її зміцнення і розвитку повинен кожним своїм кроком, словом і поглядом сприяти злагоді, порозумінню і розквіту своєї землі й народу.

2. У своєму повсякденному житті неухильно дотримуйся загальноприйнятих християнських заповідей, які складають основу духовності української нації.

3. Повсякчас сприяй відродженню духовних цінностей народу, постійно набувай ґрунтовних знань зі своєї історії, культури, традицій.

4. У себе та в своїх близьких постійно виховуй такі риси як патріотизм,

чесність, мужність, терпимість до недоліків товариша, наполегливість у їх усуненні, що вестиме до зближення, об’єднання людей, розвитку почуття родинності.

5. Чесно і добросовісно трудись на благо зміцнення державності України.

6. Пам’ятай дні великих змагань за нашу соборність. Будь завжди готовим стати на захист цілісності української держави, її кордонів і народу, відчуй гордість від того, що ти є спадкоємцем боротьби за справу Володимирова тризуба і синьо-жовтого знамена.

7. Засуджуй байдужість, зраду державних інтересів України.

8. Завжди дбайливо стався до державного і приватного майна, охороняй екологічне середовище, раціонально використовуй природні ресурси.

9. Серцем відчуй єдність з державою, яка про тебе піклується і яку ти зміцнюєш.

/Files/images/25074b5ab8c4ро.jpg

ГЕРОЇКО – ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

І. ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ – ОДНЕ З ОСНОВНИХ ЗАВДАНЬ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ. Патріотизм, патріотичне виховання – це на сьогодні актуально як для системи освіти так і для держави в цілому. За останні роки Президент України, Верховна Рада, Уряд України не раз поверталися до проблем патріотичного виховання: • Указ Президента України від 27.04.99 р. №456; • Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.99.р. №1697; • Розпорядження Президента України від 29.06.2001 р. №173 рп; • Указ Президента України від 17.04.2002 р. №347; • Указ Президента України від 25.10.2002 р. №948. ....

Методичні рекомендації
щодо організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів

Ніна Яременко, завідуюча навчально-методичним кабінетом виховної роботи КОІПОПК, канд. пед. наук Юлія Устич, методист навчально-методичного кабінету виховної роботи

Відповідно до Конституції України, Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Указів Президента України "Про Національну доктрину розвитку освіти" (№347 від 17.04.2002 р.), "Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді" ( №948 від 25.10.2002 р.) Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства" (№1697 від 15.09.1999 р.) одним із пріоритетних завдань освіти є патріотичне виховання молодих поколінь.

Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, знати свої права і обов’язки, цивілізовано відстоювати їх, сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві. ....

Краєзнавство як дійовий засіб патріотичного виховання молоді

Завдання і зміст краєзнавчої роботи в бібліотеках Пріоритетним напрямком виховання дітей та молоді в національній системі освіти є патріотичне виховання. На рівні із системою освіти велика роль у процесі формування ідеології патріотизму у молодого покоління належить саме бібліотекам. Який же патріотизм, з якими якостями і рисами ми повинні формувати його у молоді? Серед характерних ознак патріотизму визначається: - розуміння і сприйняття української ідеї; - сприяння розбудові державної незалежності; - засвоєння національних цінностей: української культури, мови, прищеплення шанобливого ставлення до історичної пам’яті; - військово-патріотичне виховання тощо. Але одне з чільних місць належить вихованню любові і дбайливого ставлення до рідної землі, – своєї "малої батьківщини”, її історії, поваги до народних традицій і звичаїв, фольклору, любові до рідної природи. Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла… Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. У зв’язку з цим одним з пріоритетних напрямів патріотичного виховання молоді є краєзнавство. Саме краєзнавча робота має посісти важливе місце в діяльності кожної бібліотеки з тим, щоб за допомогою краєзнавчих матеріалів сприяти вихованню у молоді патріотизму, національної свідомості, високої моральності. Бібліотечне краєзнавство – складова частина загального краєзнавства, особливості якого обумовлено специфікою бібліотечної справи. Його мета – виявити, зібрати і надати для використання всі матеріали, пов’язані за змістом з певною місцевістю, яка для її населення є рідним краєм; забезпечити бібліографічну інформацію за допомогою цікавих форм і методів популяризації краєзнавчої літератури; залучати молодь до активного пізнання рідної землі. Напрямки краєзнавчої діяльності бібліотек Основою краєзнавчої роботи є формування фондів краєзнавчої літератури, які включають в себе книги, статті про область в цілому, інші краєзнавчі документи, в яких висвітлюється економічний стан краю, історичні і культурні особливості району, міста, екологічні проблеми, а також твори місцевих письменників, публікації про знатних людей краю і таке інше. ...
Л.Г.Дубенчук, завідуюча НМВ ОБЮ ім. Б.Лавреньова


Патріотичне виховання в Україні: cтан і перспективи

Патріотичне виховання в Україні: cтан і перспективиПроблеми соціально-економічного становища українського суспільства на сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його розшарування, знецінення традиційних моральних норм і цінностей, пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу негативно вплинули на моральні цінності підростаючого покоління. Рівень масової культури досить низький. Культ насилля і розпусти практично заполонив наші екрани, де мало не на кожному каналі ми можемо побачити аморальні чи агресивні сцени. Зарубіжні фільми часто пропагують західну систему цінностей, виховувуючи у молоді культ споживацтва, прагнення до насолоди, вседозволеності. Загрозливого поширення серед молоді набули такі соціально небезпечні хвороби, як туберкульоз, СНІД, наркоманія, хвороби, що передаються статевим шляхом. Україна за темпами розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу займає одне з перших місць серед європейських держав. Порівняно з початком 90-х років скоротилася кількість молоді, що займається фізичною культурою та спортом. За даними Міністерства охорони здоров’я України сьогодні близько 50 % шкільної молоді має рівень фізичного розвитку нижче середнього, 80 % учнів старших класів курять, вживають алкоголь, а деякі й наркотики. Значна частка молодих громадян зайнята в тіньовому секторі економіки. Збільшуються обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції. Рівень злочинності та правопорушень серед молоді зріс у 1,5 рази порівняно з початком 90-х років. ..... (автор Чупрій Л.В. кандидат філософських наук, доцент)

Базы данных АСД: Політичні партії України http://sd.net.ua

Патріотичне виховання учнів початкових класів на традиціях народної фізичної культури

На уроках фізичної культу­ри актуальність патріотичного виховання учнів початкових класів великою мірою зумов­люється потребою державо­творчих процесів, що відбува­ються на засадах гуманізації, демократизації та соціальної справедливості. Це дає змогу учням проявити себе і досяг­ти суб’єктивно привабливих і водночас соціальне значущих цілей.

/Files/images/0003_003_m.jpgАктуальність і державотвор­чі процеси, зумовлені відрод­женням нації, вимагають від сучасного фізичного виховання істотної трансформації світо­глядних орієнтацій та самосві­домості учнів. Процеси фор­мування світоглядних орієнта­цій не завжди відбуваються гладко. Відсутність самодисцип­ліни, підвищене емоційне збуд­ження молодших школярів зу­мовлює вчинки, що не відпо­відають патріотичним почуттям. Тому виникає гостра потреба у визначенні основних завдань, цілей, змісту. Форм і методів патріотичного виховання на уроках фізичної культури, які цілеспрямовано і ефективно забезпечили б процеси розвитку і формування громадянина України. Патріотичне виховання учнів початкових класів на традиціях народної фізичної культури допомагає у вирішенні соціально - психологічної, культурної та педагогічної проб­леми - потреби в самовизна­ченні та самоутвердженні.


Молодіжні та дитячі громадські організації Київської області патріотичного спрямування

Назва

Керівник

Адреса, контактні телефони

1.

Дитяче козацьке товариство Київщини

Керівник –Скребцов Борис Іванович

04210, м.Київ, вул. Лайоша Гавро, 18-а, кв.122, л.. 592-41-45, 410-24-00

2.

Богуславська районна молодіжна громадська організація «Буслав Січ»

Керівник – Мельник Сергій Олександрович

098 743-39-00, 093 764-01-70

Metre@ukr.net

3.

Фастівський міський районний осередк МО "Пласт - Національна Скаутська Організація України"

Голова осередку – Пустовій Юрій Степанович

097 480-70-95
yuriy_st@ukr.net

4.

Боярський міський районний осередк МО "Пласт - Національна Скаутська Організація України"

Голова осередку – Ковальов Андрій Вікторович

0667553926

andriy.kovalov@gmail.com

5.

Іванківська районна молодіжна громадська організація «Організація молоді Іванківщини»

Керівник – Булавенко Світлана Аркадіївна

смт. Іванків, вул. 1 Травня, 39/2.

т 063 362-20-32, 097 672-77-22

Zhenka21@bigmir.net

6.

Сквирський районний осередок ВМГО «Спілка української молоді в Україні»

Керівник – Гальчинський Анатолій Ігорович

м. Сквира вул. Леніна 38, тел.. (04468) 5-44-56,

(097) 223-27-82

7.

Асоціація дитячих організацій Ставищенського району «Крона»

Керівник –Міщенко Наталія Миколаївна

смт. Ставище вул.. Червоноармійська 2, тел.. (097) 799-19-37 nmishchenko1974@mail.ru

8.

Яготинська паланка Українського дитячо-юнацького товариства «Січ»

Керівник –Шевченко Валерій Володимирович

М. Яготин вул.. Шмідта, 1

тел. (04475) 5-50-47

9.

Білоцерківський січовий курінь ім.. Богдана Хмельницького Українського дитячо-юнацького товариства «Січ»

Курінний отаман Пантюшенко Валерій Миколайович –

м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 17,

Тел.(04563) 9-89-82; 7-42-45

10.

Молодіжна громадська організація Ліга української молоді

Голова –Полінкевич Владислав Володимирович –

м. Біла Церква, вул.. Павліченка, 30,

тел. (098) 577-77-45

11.

Білоцерківська міська молодіжна громадська організація Рольовий рух «Сузір’я єдності»

Керівник – Зубар Юрій Володимирович

м. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 127, кв. 70

Тел. (068) 691-85-27

12.

Бориспільський молодіжний військово-патріотичний клуб «Ратоборець»

Голова – Шульга Олександр Михайлович

067-399-99-32

13.

Макарівський районний осередок Всеукраїнської молодіжної організації «Молода Просвіта»

Керівник – Мацура Людмила Сергіївна

Макарівський район, с. Грузьке, вул. Леніна, 2, 096-941-55-98

Liudmylkads@gmail.com

14.

Молодіжна громадська організація «Спілка творчої молоді Переяслава»

Керівник –

Товкайло Ярина Миколаївна

м. П.-Хмельницький, пр. Фрунзе,2, 096-999-54-17, 5-41-12, 5-46-75

yaryna_tovkailo@ukr.net

15.

Військово-патріотичний клуб «Прикордонник»

Керівник –Малець Станіслав Дмитрович

Броварський р-н Калитянська ЗОШ І-ІІІ ст.

vpk_pogranichnik2012@mail.ru

Кiлькiсть переглядiв: 10